Громадянське суспільство

АЙТИШНИКИ ЧИ ТРАКТОРИСТИ?

4 Червня 2020
16

Останнім часом йдеться про зміну виробничої орієнтації Луганської області, з промислової на сільськогосподарську. Безумовно, це вимушений крок, оскільки практично весь економічний потенціал регіону залишився на окупованій території.

Можливо, це правильний, або поки єдиний можливий шлях розвитку, але, як відомо, достатньої доданої вартості він не створює. А це життєво необхідно, щоб підняти рівень життя в нашій області. Але, на жаль, лише аграрії не дадуть надприбутків, навіть, якщо розорати всю область і зайняти в аграрному секторі всіх її жителів. Про це говорять і помітно нижчі зарплати в сільському господарстві.

За статистикою першого кварталу 2020 року, середня чисельність працівників в області нараховує 104,5 тис. осіб. При цьому, середня чисельність сільгосппрацівників -7,4 тис. 

Сільське господарство дає роботу тільки 7% від загальної кількості працівників в області, в середньому по Україні цей відсоток дорівнює 4,4%, в США на початку 21 століття він складав 3%.

Середньомісячна заробітна плата в першому кварталі 2020 року в області дорівнює 9 195 грн. (в Україні – 11 006 грн.), Середньомісячна заробітна плата в сільському господарстві Луганської області – 7 884 грн. (по Україні – 8 607 грн.).

Як неодноразово відзначають експерти «Комфортного міста», для розвитку галузей з високою доданою вартістю, з огляду на об’єктивно гірші умови ведення бізнесу в Луганській області, в порівнянні з іншими областями України, потрібні особливі умови, включаючи особливий податковий режим і для початку хоча б якісь програми, що дозволяють їх реалізувати, як з боку уряду, так і місцевої влади. Ні одного, ні іншого не спостерігається.

Можна багато говорити і, навіть, багато робити, освоюючи бюджет, будувати дороги, сквери, стадіони, але якщо в регіоні немає економічної бази, а значить, немає доходів для людей і перспектив, то втрати кадрів неминучі, а все побудоване – неефективне.